Чорноморська міська територіальна громада

Сьогодні у Малодолинському закладі освіти відбулась урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки полеглому захиснику України Дмитру Сергійовичу Симченку. Меморіальну дошку встановили на фасаді рідної школи, в якій навчався наш Герой. Присутні зібрались, щоб вшанувати пам'ять людини з непохитним характером і незламною любов'ю до України. Народився Дмитро Симченко 06 листопада 1998 року у с. Малодолинському м. Чорноморська.

Залишаючись вірним військовій присязі, виявивши хоробрість, стійкість і мужність, солдат Збройних Сил України героїчно загинув 17 січня 2025 року у бойових діях поблизу с. Зарічне Донецької області. Коли прийшла війна, Дмитро не залишився осторонь. Він пішов захищати свою країну, свій дім, своє майбутнє. На передовій він залишався вірним собі – підбадьорював хлопців, вселяючи в них віру в перемогу. «Хлопці, зброю до перемоги!» – ці його слова звучали як клятва, як заклик до боротьби, як віра у непереможність українського духу. Він мав велике серце, сповнене любові.

На жаль, у Дмитра не було власних дітей, але всю свою любов, усю свою ніжність він дарував своїм племінникам, навчаючи їх найважливішому – захищати свою маму, свою родину, свою рідну землю. Він безмежно любив свою сестру, яка була для нього опорою, як і він для неї.

Дмитро мріяв повернутися з перемогою. Він планував побудувати власну родину, свій дім, мріяв про те, щоб знову запанував мир, і його рідні були щасливі. На жаль, війна жорстоко обірвала ці світлі мрії. Йому назавжди залишиться 26. Родина втратила не просто сина, брата, дядька, друга, вони втратили свою опору, підтримку, захисника, люблячого брата, вірного друга, міцне плече. Дмитро назавжди залишиться для всіх прикладом справжнього патріотизму, відданості та сили духу, які залишатимуться в наших серцях.

Почесне право відкрити пам’ятний знак захиснику України Дмитру Симченку було надано його сестрі Катерині. Присутні вшанували пам’ять всіх захисників і захисниць, які віддали своє життя за свободу, територіальну цілісність та єдність України, хвилиною мовчання. Протоієрей Михайло Щерба звернувся до присутніх, провів панахиду та освятив пам’ятний знак, який буде нагадувати всім нам про ту високу ціну мирного життя на рідній землі під синьо-жовтим стягом.

Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – наша пам’ять. Ми будемо завжди пам’ятати що для нас зробив Дмитро та всі полеглі в цій кривавій війні, пам’ять про них буде жити вічно, ми не дамо їй згаснути.

Герої не вмирають! Слава Україні! Героям Слава!