Чорноморська міська територіальна громада

Застосування надурочних робіт регулюється відповідними статтями КЗпП, а згідно з частиною 6 статті 6 Закону України «Про особливості трудових відносин під час воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) на період дії воєнного стану в частині регулювання надурочних робіт не застосовуються норми частини першої статті 65 КЗпП. Решта статей щодо регулювання надурочних робіт, а саме статті 62, 63, 64, 106 КЗпП, зберігають свою чинність у період воєнного стану та регулюють порядок запровадження надурочних робіт.

Так, у період дії воєнного стану надурочні роботи можуть перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів поспіль і 120 годин на рік. Але ці години будуть наднормово відпрацьованим часом, який відповідно до статті 106 КЗпП підлягає компенсації й оплаті в подвійному розмірі. Під час запровадження воєнного стану норма статті 106 КЗпП зберігає свою чинність.

Таким чином, надурочні роботи компенсуються відповідно до статті 106 КЗпП: при погодинній системі оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Роботодавець може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках передбачених нормою частини третьої статті 62 КЗпП:

• при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
   
• при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
   
• при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;
   
• при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
   
• для продовження роботи у разі неявки працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках роботодавець зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства про їх застосування.

Допускається інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) протягом наступного робочого дня у випадках, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої статті 62 КЗпП:

• при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
   
• при проведенні суспільно необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування.

Відповідно до статті 64 КЗпП надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу профспілкової первинної організації (профспілкового представника), для отримання такого дозволу роботодавець має заздалегідь звернутися з письмовим поданням про надання дозволу на проведення надурочних робіт.

У статті 6 Закону № 2136 визначено, що нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Збільшення для працівників підприємств критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) робочого часу на підставі частини 1 або 2 статті 6 Закону № 2136 робочого часу до 60 або 40 годин не є надурочною роботою, і підлягає оплаті відповідно до норм частини 7 статті 6 Закону № 2136 у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Проте виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу відповідно до частин 1 та 2 Закону № 2136 також буде надурочною роботою. При цьому 5-денний або 6-денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем, час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) визначає роботодавець. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

Щодо працівників підприємств, установ, організацій (далі — підприємство), які не належать до об’єктів критичної інфраструктури, роботодавці не наділені повноваженнями збільшення робочого часу, і мають дотримуватися тривалості робочого часу, передбаченої статями 50, 51 КЗпП.

Застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством (стаття 62).

Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства.

До надурочних робіт забороняється залучати:

• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП);
• осіб, молодших вісімнадцяти років (ст. 192 КЗпП);
• працівників, які навчаються в закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої, вищої освіти у дні занять (ст. 220 КЗпП).

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (ст. 177 КЗпП).

Не допускається залучення до надурочних робіт вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП).

Забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до надурочних робіт (ст. 192 КЗпП).

Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 КЗпП).