Особливості надання відпустки за свій рахунок під час воєнного стану

З введенням і продовженням війського стану сфера трудових відносин в України зазнала змін. В час, коли велика кількість людей була змушена виїхати за кордон, стала внутрішньо переміщеними особами, виникла потреба юридичного оформлення їх відустності на робочих місцях. 

Роботодавець може надати працівникові відпустку без збереження зарплати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону "Про відпустки", тобто, протягом дії воєнного стану, більше ніж 15 календарних днів ( ч. 3 ст. 12 Закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" ). 

01 липня 2022 року Президент України підписав Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який оптимізує трудові відносини у період воєнного стану. Цей закон вніс зміни до КЗпП, Закону "Про відпустки" та Закону про організацію трудових відносин, що діють тимчасово на період воєнного стану.

Статтю 12 Закону про організацію трудових відносин доповнено ч. 4, яка передбачає обов’язкове надання відпустки без збереження зарплати працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1ї ст. 9 Закону  "Про відпустки".

Така відпустка без збереження зарплати надається тільки тим працівникам, які виїхали з України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи. Якщо такий працівник просить надати йому цю відпустку, то роботодавець не має права відмовити.

Усі інші працівники, як і раніше, мають право на відпустку без збереження зарплати на період воєнного стану на підставі ч. 3 ст. 12 Закону про організацію трудових відносин. 

Ця норма залишається незмінною з набуттям чинності Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі — Закон про оптимізації трудових відносин), а саме з 19.07.2022,  і в ній немає обмеження "не більше 90 календарних днів", тобто така відпустка може бути надана на строк до закінчення воєнного стану. Цей вид відпустки надається за згодою, досягнутою між роботодавцем  і працівником, а надання такого виду відпустки є правом керівника, а не обов’язком.

Важлива відмінність між цими відпустками: період відпустки, наданої на підставі ч. 4 ст. 12 Закону про організацію трудових відносин, не включається до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, а на підставі ч. 3 ст. 12 Закону про організацію трудових відносин – включається до такого стажу згідно п. 4 ст. 9 Закону “Про відпустки”.

Оскільки Закон про оптимізацію трудових відносин набув чинності з 19.07.2022, всі нові правила слід застосовувати із зазначеної дати.

На сьогоднішній день законодавство України передбачає надання таких видів відпусток без збереження зарплати під час воєнного стану:

• Протягом періоду дії воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану").
• 90 календарних днів під час воєнного стану (ч. 4 ст. 12 Закону "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Вибір відпустки під час військового стану повністю залежить від обставин, в яких опинилася людина.

За матеріалами Південно-Східного міжрегіонального управління Мін'юсту